Готовність дитини до навчання в школі – предмет постійної уваги учителів, психологів.
Від успішного розв’язання цієї проблеми залежить адаптація дитини до шкільного життя, оволодіння нею навчальною діяльністю і, як наслідок, формування всебічно розвиненої особистості. За останні роки проводилося багато досліджень, спрямованих на виявлення особистісного потенціалу дітей шестирічного віку.
Вступ до школи і початковий період навчання викликають перебудування всього способу життя та діяльності дитини. Цей період важкий для шестирічних дітей. Спостереження фізіологів, психологів, педагогів показують, що серед першокласників є діти, які через індивідуальні психологічні особливості важко адаптуються до нових умов, лише частково можуть упоратися (або не можуть зовсім) з розкладом роботи та навчальною програмою.
Дитина, яка вступає до школи, повинна бути зрілою у фізіологічному та соціальному сенсі, повинна досягти відповідного рівня розумового та емоційного розвитку. Навчальна діяльність потребує відповідного рівня знань про довколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна вміти узагальнювати та диференціювати предмети й явища, разом з батьками планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль.
Не менш важливі й навички розмовного спілкування, розвинена дрібна моторика рук, зорово-рухова координація.
Готовність дитини до школи передусім залежить від батьків, а якщо вона відвідує дитячий садок, то й від вихователів.
Особливої уваги потребують діти, які не відвідували дитячий садок – так звані домашні діти. Вони менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем і однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатися в школі без батьків.
Немає коментарів:
Дописати коментар